Головна » Для батьків

Для батьків

 Адаптація дитини до  дитячого  садка

   Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

  1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

  2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.

  3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

  4. Сформувати позитивне ставлення до садочка. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини

  5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. “Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

  6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.

  7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня.

  8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення.

  9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

  10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка!

  11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом.

  12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

  13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

  14. Враховувати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!”

Легкої вам адаптації!

 

 

Портрет дитини напередодні вступу до школи

Психофізіологічний розвиток:

  • характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;

  • проявляє достатню рухову активність;

  • проявляє умілість рук, практичну вправність;

  • здорова, не має хронічних хвороб;

  • володіє основними гігієнічними навичками;

  • знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розу­міє, чим відрізняється від представників протилежної статі;

  • володіє основами безпеки життєдіяльності;

  • працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;

  • користується як провідною правою/лівою рукою;

  • має зрілі мозкові структури та функції;

  • не заїкається і не має інших невротичних проявів.

 Інтелектуальний розвиток:

  • володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;

  • уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією до­рослого;

  • диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуаль­ну, аудіальну, тактильну);

  • здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;

  • усвідомлює основні зв’язки між явищами;

  • має розвинене логічне запам’ятовування — добре запам’ятовує і відтворює;

  • встановлює логічну послідовність подій;

  • відтворює зразок на вимогу;

  • робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креа- тивності;

  • розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує зву­ки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, ви­користовує складні речення;

  • диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає най­простіші зміни цифрових рядів;

  • розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;

  • знає деякі основи початкових наукових знань.

 Мотиваційний розвиток:

  • хоче йти до школи;

  • вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;

  • може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;

  • має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;

  • свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;

  • зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;

  • у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самоствер- джується;

  • має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

  • переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;

  • сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зо­внішніх впливів, чутлива до нього;

  • знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жеста­ми, діями, тональністю голосу;

  • адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;

  • утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;

  • чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;

  • оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформо­ване почуття гумору;

  • володіє елементарною емоційною культурою, самовиражаєть­ся у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

  • свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;

  • концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;

  • мобілізує себе на розв’язання завдання;

  • розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;

  • звертається по допомогу лише в разі об’єктивної необхідності;

  • конструктивно розв’язує проблеми, долає труднощі;

  • доводить розпочате до кінця;

  • може відстояти власну думку;

  • визнає свої помилки;

  • дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

  • приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важли­вість;

  • відкрита контактам, комунікабельна;

  • прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, това­ришів;

  • уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;

  • узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;

  • реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;

  • намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв’язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;

  • орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;

  • усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної пове­дінки;

  • має більш-менш адекватну самооцінку;

  • поважає себе та інших;

  • має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну сис­тему ставлень.

 

  Отже, готовність дитини до школи — це досягнення нею таких рівнів психофізіологічного, інтелектуального та особистісного роз­витку, які засвідчують її здатність бути активним суб’єктом шкіль­ного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Отже, йдеться не про окремі знання та вміння дитини, а про певний їх набір, у яко­му мають бути всі основні компоненти. При цьому рівень розвитку кожного може бути різним, вони можуть доповнювати одне одного, нестача якогось компенсуватися більшою зрілістю іншого. Водночас недостатня сформованість одного з компонентів так чи так вплива­тиме на гармонійну адаптацію до школи, на успішність навчання ди­тини в першому класі. Навички лічби, читання, письма, важливі для загального розвитку старшого дошкільника, самі по собі не визнача­ють, не гарантують його готовності до школи: по завершенні першого півріччя всі першокласники оволодівають ними у більш-менш одна­ковій мірі. Лише певна збалансованість психофізіологічної, інтелек­туальної, мотиваційної, емоційної, вольової та соціальної складових засвідчують достатній рівень сформованості у дошкільника 6-7 років готовності до школи.